Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, аж ніяк не випадкове. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місці. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти "убирають" у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким" вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев'ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії
М. Монтессорі:
1) виховання повинно бути вільним;
2) виховання повинно бути індивідуальним;
3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.
Звернення дитини до вчителя: "Допоможи мені це зробити самому" — девіз педагогіки Монтессорі.
Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.
Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов'язково враховувалися перспективи того, що Л. С. Виготський назвав "зоною найближчого розвитку".
Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.
Усе життя дитини — від народження до громадянської зрілості — є розвиток її незалежності і самостійності.
Урахування сензитивності і спонтанності розвитку.
Єдність індивідуального і соціального розвитку.
У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.
Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.
Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.
Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.
Ви можете запропонувати своїм дітям (від 2 років) виконати наступні вправи у вигляді гри:
"Розкладемо по порядку"
Висипте в мисочку намистинки двох кольорів (приблизно по 5-7 намистинок кожного кольору) і праворуч від мисочки поставте два блюдця. Запропонуйте: "Давай в одне блюдце складемо всі червоні намистинки, а в інше - всі зелені".
Щоб пожвавити гру, скажіть, наприклад, що це частування для ведмедика і зайчика, причому ведмедик любить тільки вишні, а зайчик - тільки агрус. Перекладати намистинки треба по одній, беручи трьома пальцями (покажіть). Якщо якісь намистинки впадуть на стіл, попросіть підібрати їх за допомогою совочка.
Обов'язково доведіть роботу до кінця - цей навик дуже важливий. Тому на перших порах беріть менше намистинок.
"Виловили з води"
Налийте в миску воду і киньте туди кілька дрібних предметів: шматочки пробки, гілочок і т.п. Запропонуйте малюкові за допомогою маленького сита з ручкою виловити всі ці предмети і скласти їх у тарілку, що стоїть на підносі праворуч від миски. Сито малюк повинен тримати в правій руці, згодом поміняти ручки. Коли вправа буде опанована, можна ускладнити завдання, давши малюкові ситка (бажано однакові) в обидві ручки. Саме одночасне виконання вправи обома руками найбільш позитивно впливатиме на розвиток вашої дитини.
"Була калюжа - і немає її"
Ця вправа має велике виховне значення: дитина, яка пролила щось, зможе прибрати за собою. Це покаже малюкові, що безвихідних ситуацій не буває – що б не сталось, все можна виправити.
Спочатку навчіть малюка переносити губкою воду з однієї тарілки в іншу. Поставте на піднос дві тарілки: ліворуч з невеликою кількістю води, праворуч - порожню. Покажіть, як користуватися губкою, набираючи нею воду в одній тарілці і віджимаючи над іншою. Зверніть увагу на те, що вода не повинна капати з губки на піднос. Потім пролийте трохи води на піднос і покажіть, як витерти калюжу, зібравши її губкою.
«Паперові кульки і равлики»
Ігри з папером - також дуже корисне проведення часу, до того ж це заняття не вимагає від батьків особливих матеріальних витрат. Навчіть дитину м'яти папір і катати з м'ятих листків паперові кульки. Ще одним корисним заняттям є відщипування - відривання пальчиками від цілого аркуша паперу маленьких шматочків. Цілком можливо, що після такої "паперової " гри у квартирі буде потрібно провести ґрунтовне прибирання, проте це дрібниці, порівняно з тим, яке задоволення отримає ваша дитина від процесу рвання паперу. Та й користь для розвитку моторики чимала. Покажіть малюкові, як скачувати рулончики з паперових смужок. Виходять рулетики або равлики - кому як подобається!
«Веселі прищіпки»
Прищіпки - це чудовий тренажер для маленьких пальчиків. Покажіть дитині, як їх можна чіпляти до будь-якого плоского предмету, наприклад, до картону, широкої лінійки, тарілки. З часом завдання можна ускладнити: попросіть малюка закріпити прищіпки на натягнутій мотузці. Щоб ваші заняття були цікавішими - зробіть спеціальні картонні заготовки, наприклад, можна вирізати силуети ялинки і сонечка. Дитині буде набагато цікавіше чіпляти ялинці голки з прищіпок, а сонечку - промінчики.
«Коробочка з тканинами»
Іграшки: невелика коробочка, що містить по парі шматочків кожної тканини різної текстури (наприклад, шовк, бавовна, шерсть тощо). Покажіть малюкові три пари шматочків тканини, найбільш контрастних за текстурою; потім перемішайте їх і попросіть дитину знайти пари, обмацуючи їх руками; коли малюк зрозуміє суть вправи, додавайте інші шматочки тканини; надихніть дитину проробити те ж саме із зав'язаними очима.
"Більше і менше"
Іграшки: пляшки, тюбики, банки з-під крупи з кришками різних розмірів. Відкрутіть кришки та пробки з декількох пляшечок різних розмірів, допускається, якщо деякі з них будуть з водою. Покажіть дитині, як кришки підбираються і знову загвинчуються. Запропонуйте малюкові виконати ці ж процедури з його власними пляшками і тюбиками. Уважно спостерігайте за його заняттям.
"Кольорові доріжки"
Бісер акуратно трьома пальцями ("щіпкою") розсипають на стіл. Розмір доріжки бажано визначити заздалегідь, щоб малюк вчився рівномірно розподіляти матеріал. Також цю вправу можна урізноманітнити, пристосувати до своїх умов. Запропонуйте дитині посипати "піском" (манкою, пшоном) доріжку на столі шириною 3 - 5см. Обмежте її чим-небудь, наприклад, смужками паперу. Пограйте: доріжка може йти від одного викладеного з сірників будиночка до іншого. Пісок треба сипати трьома пальцями («пінцетний захват» важливий у розвитку логічного мислення), не виходячи за краї доріжки. Граючи у дворі, можна робити доріжку між двома паличками, посипати "цукром" пісочний "торт" і т. д.
Коментарі
Дописати коментар